15 октября, 2021
Позавчора вийшла в магазин. Вже поверталась назад, коли відкриваючи фіртку, позад від себе почула: “Добрий дєнь. У нас для вас чудєсная новость – Бог вас любіт”…Спокійно ставлю сумку, повертаюсь. Дві жіночки достатньо молодого (як на мене) віку – років 40-45. Далі наш діалог відбувався так…

Позавчора вийшла в магазин. Вже поверталась назад, коли відкриваючи фіртку, позад від себе почула: “Добрий дєнь. У нас для вас чудєсная новость – Бог вас любіт”…Спокійно ставлю сумку, повертаюсь. Дві жіночки достатньо молодого (як на мене) віку – років 40-45. Далі наш діалог відбувався так…

Трохи обдумала позавчорашню зустріч і вирішила таки описати все детальніше, а не відбутися жартами для друзів.

Зараз я в гостях у дочки, де наглядаю за маленьким 16-кілограмовим котиком)

Позавчора вийшла в магазин і вже поверталась назад, коли відкриваючи фіртку, позад від себе почула: “Добрьій день. У нас для вас чудесная новость – Бог вас любит”. Треба сказати, що в Полтаві я вже відучила заходити до нас в двір таким “месенджерам”)). Якось і сама вже відвикла. А тут…

Спокійно ставлю сумку, повертаюсь. Дві жіночки достатньо молодого (як на мене) віку – років 40-45. В руках однієї сумка-кравчучка модернізована, другої – “Сторожевая башня”.

Я не проти свободи совісті і віросповідання, але саме ці клієнти дуже настuрлuві. Ніхто з них ніколи не цікавився, чи потрібна мені звістка про Бога з їхніх вуст. Не люблю самовпевнених нaxаб. Тому далі наш діалог відбувався так:

Я: “Доброго дня! В Божій любові до нас, грішнuх, не сумніваюсь. Але сумніваюсь у вашій любові до ближнього, як це заповідав Бог”.

Вони: “Позвольте, мьі зайдем во двор и поговорим”.

Я: “Не варто, наша розмова довго не триватиме”.

Вони: “Ето почему? Мьі готовьі обсудить и развеять ваши сомнения”.

Я: “Дайте мені відповідь тут і зараз на кілька питань, а там подивимось”.

Вони: “Харашо, спрашивайте”.

Я: “Як я знаю, Бог розділив народи і дав кожному свою мову, щоб вилікувати їх від гордині. Так?”.

Вони: “Нет, Бог смешал язьіки, чтобьі люди…”.

Я: “Що хотіли в своїй гордині побудувати Вавилонську вежу і тим самим стати врівень з Богом не змогли цього зробити Так?”

Вони: “Ну люди…”

Я: “Отримали після цього кожен народ свою мову. Так?”

Вони: “Да. И после етого…”

Я: “І після цього вони зробили висновки, що треба коритись Божій волі. Так?”

Вони: “Конечно. Ведь воля господня…”

Я: “Не повинна порушуватись. Адже і Люцифер відпав від Бога, коли захотів порушити Його волю”.

Вони: “Не совсем..”

Я: “Таким чином, Божі церкви чинять волю Бога, а ті, хто не дотримується її – чинять волю іншої сторони. Так?”

Вони: …

Я: “Бог, розділивши народи і давши кожному з них свою мову, чітко виявив свою волю, щоб кожен народ говорив своєю мовою. Ви, проповідуючи виключно російською, порушуєте Божу волю і показуєте свою церкву далеко не Божою. Мені ні про що з вами говорити”.

Я ввійшла в двір і пройшла в будинок. Ці жіночки, як видно було з вікна, сперечались під хвірткою ще хвилин 20.

Може кому знадобиться мій досвід…

Світлана Маєвська

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *