30 ноября, 2020
Якось я приїхала в магазин купити їжу. Розраховуюся і тут підходить до мене дорослий чоловік. – Девушка, это ваша машина на парковке…

Якось я приїхала в магазин купити їжу. Розраховуюся і тут підходить до мене дорослий чоловік. – Девушка, это ваша машина на парковке…

Приїхала сьогодні вранці в заміський супермаркет купити їжу. І всередині, і на вулиці – людей обмаль. Розраховуюся на касі, підходить до мене дорослий чоловік, виглядає трохи знервованим і навіть роздратованим.

– Девушка, это ваша машина на парковке (такой-то марки такого-то цвета)?

– Ну… так … (починаю хвилюватися…)

– Номер начинается (так-то так-то)?

– Так, це моя машина.

В голові прокрутила вже всі можливі сценрарії – від поганих до дуже поганих, добре пам’ятаючи, що на напівпорожній парковці я точно не могла нікому нічого заподіяти. Цей чоловік, схожий на покупця, що так само приїхав по продукти, продовжує:

– Я уже вас целых двадцать минут жду!!!! Вы уронили деньги, когда выходили из машины.

І простягнув мені мої 400 гривень.

Я тільки встигла сказати “дякую” з круглими очима, і він швидко втік…

Джерело: puer.org.ua

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *