Наталка жила в сім’ї, в якій завжди була тиша. І тільки її голос тут було чути. Спочатку дитячий плач, а згодом вона вимовила перше таке довгоочікуване та солодке слово – «мама». Але почути його батькам не судилося, адже вони обоє були глyхoнiмuми. Вони дуже любили своїх доньок, тож понад усе хотіли мати дітей, хоч і хвилювалися, щоб вони не були такими як вони. Але дякувати Богу, з дітьми все було добре.
Тож, Наталку вчила розмовляти старша сестра Олена, вона була у сім’ї повoдирем. Перекладала батькам людську мову і ходила за них у потрібні установи.
Роки минали швидко і Наталка вже була у десятому класі, коли Олена зібралася заміж. Тоді ще дівчина не розуміла, що великий тягар обов’язків ляже на її плечі. На весіллі вона вітала молодих від усієї сім’ї і не помічала, як скоса дивляться на її батьків родичі нареченого. Тоді ж вона познайомилась із дев’ятнадцятирічним Ігорем.
Перший повільний танець, перший поцілунок, перше запізнення додому. Кoхaння вже захопило Наталку.
Коли сестра вийшла заміж і виїхала в інше місто, Наталчине життя змінилося. Адже тепер вона стала для своїх батьків зв’язковим із світом людей, що говорять.
Тепер потрібно було купувати продукти, платити за комунальні послуги, домовлятися з телемайстром або сантехніком. Крім того, ходити до школи, робити уроки, перекладати батькам новини і ще багато іншого.
Та одного разу Наталка не прийшла ночувати додому. Заплакана мама розмахувала руками, і по-своєму сварилася на неї.
— Досить, мені набридло няньчитися з вами, як з малими дітьми! — почала кричати Наталка, не перекладаючи своїх слів жестами. — У мене повинно бути своє життя! Навіщо нaрoдuлu мене, щоб я стала вашою нянькою?
І вже наступного дня дівчина зустрілася з кoхaнuм. Вони, обійнявшись, йшли парком і підкидали ногами зів’яле листя. Та раптом, метрів за п’ятсот від них, Наталка побачила свою маму, яка кликала її до себе і хотіла щось сказати.
— Дивись, що це за бoжeвiльнa розмахує руками? — запитав її хлопець.
— Я її не знаю, ідемо звідси швидше, — відповіла Наталка.
Минав час. Стосунки дівчини з батьками стали напруженими, вона майже з ними не розмовляла і часто не приходила додому. Ігореві дівчина нічого не розповідала і не знайомила його з рідними.
Та одного разу до неї подзвонив її кoхaнuй Ігорчик: